«Дослідження та впровадження в начальний процес сучасних

 моделей викладання іноземної мови за фахом»

Ніколаєнко Віктор

ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЕМОЦІЙ

В МОВІ

Сфера емоцій стає сьогодні не лише об’єктом психології, філософії, соціології, але також лінгвістики, і є однією з найбільш складних галузей опису лінгвокультурної специфіки того або іншого народу.

Вивчення концептуалізації емоцій – актуальний напрямок сучасних досліджень у галузі лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики тощо. Навіть універсальні базові емоції отримують у різних культурах специфічні риси, а їх вербалізація дозволяє визначити, чим саме вони різняться, адже мова є одним з найважливіших компонентів культури.

Емоції – одна з найскладніше організованих систем людини, особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами і мотивами, які відображають в формі безпосереднього переживання (задоволення, радості, страху і т. д.) значущість явищ, що діють на індивіда, і ситуацій для здійснення його життєдіяльності [5].

Кодування та декодування ряду емоційних висловлювань однакові для людей зі всього світу, незалежно від їх культури, мови та освітнього рівня. До таких відносяться базисні емоції страху, гніву, смутку та радості [2, с. 95].

Досліджуючи питання розвитку людської свідомості, деякі вчені стверджують що первинними, примітивними емоціями людини були страх, радість і задоволення. Далі в процесі культурної еволюції людина починає переживати вторинні (периферійні, похідні) емоції – страждання, відчуття провини [3, с. 36].

Але проблема виокремлення універсальних емоцій залишається актуальною. Адже визнання первинності або вторинності емоцій залежить від розуміння їх природи. Актуальними є також проблеми лексичної диференціації як свідоцтва різної значущості психологічного світу емоцій для носіїв різних культур. Крім того, цікавить дослідників питання, чи можуть різні культури з різницею в особливостях номінації емоцій бути більш або менш «емоційними»?

Емоційний концепт розуміється як «етично, культурно обумовлене, складне структурно-смислове, як правило, лексично і фразеологічно вербалізоване утворення, що базується на понятійній основі, включає окрім поняття, образ, оцінку і культурну цінність, і що функціонально заміщає людині в процесі рефлексії та комунікації предмети одного порядку …, що викликають упереджене відношення до них людини» [3, с. 60]. Поява емоційних концептів пов’язана з певними соціально-історичними умовами, які склалися на певному етапі розвитку тієї або іншої етнічної спільності.

Соціалізація особи розглядається як інша важлива умова розвитку концепту. Цей процес пов’язаний з економічними змінами в суспільстві, що приводить до трансформації самого менталітету того чи іншого етносу [3, с. 61].

Зміна емоцій тісно пов’язана із зміною знань. Мінливі емоції також у часі – різному віку людини «приписані» свої емоції, різним поколінням людей властиві більш-менш різні емоції. Емоції універсальні й визнані у всіх культурах, вони конституюються соціокультурними параметрами, тому, окрім універсальних емоцій, спостерігаються і специфічні для певної культури [6].

Вивчаючи репрезентацію емоцій в мові, виділяють в їх розвитку такі фази: 1) першопричину емоції – фізичне сприйняття; 2) безпосередню причину емоції – інтелектуальну оцінку певного стану речей як вірогідного або несподіваного, бажаного або небажаного для суб’єкта; 3) власне емоцію, обумовлену станом речей, і його інтелектуальною оцінкою цього стану речей; 4) обумовлене тією чи іншою інтелектуальною оцінкою або власне емоцією бажання продовжити або зупинити існування причини, яка викликає емоцію; 5) зовнішній прояв емоції: неконтрольовані фізіологічні реакції тіла на причину, що викликає емоцію [1, с. 368].

Вказують на важливість такого аспекту концептуалізації емоцій, як відношення до ідеї світла: позитивні емоції концептуалізуються як світлі, негативні – як темні [1, с. 373]. Для кожної емоції, при її дослідженні в мові, важливо виділити чинник, сприйняття або споглядання якого викликає емоцію; інтелектуальну оцінку цього чинника суб’єктом емоції; тип відчуття; бажання, що супроводжує емоцію; зовнішні прояви емоції.

Емоції можна зрозуміти шляхом дослідження метафор, які використовуються для їх опису [1; 3; 4]. Це дає можливість «відобразити внутрішню семантичну компаративність слів, що позначають емоції, і включити до опису, окрім самих цих слів, великі групи пов’язаних з ними метафоричних виразів» [1, с. 456].

Використання метафори як метамовного засобу експлікації змісту емоційного концепту при всій своїй, на перший погляд, нераціональності, нетехнологічності, є зручним у тому сенсі, що дозволяє визначати найточніші на логічному рівні відтінки думки, що виражається [3, с. 178].

На даному етапі проводяться дослідження, які пояснюють соціальне значення емоцій у різних культурах. Зокрема, систематично вивчається роль емоцій та їх сприйняття в процесі міжкультурної взаємодії й адаптації. Попередні дані досліджень говорять про те, що ці моменти є ключовими для успішного життя, роботи і гри в новому культурному середовищі.

Література

1. Апресян Ю. Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография / Ю. Д. Апресян. – М. : Языки русской культуры, 1995. – 766 с.

2. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. – СПб. : Питер, 2002. – 464 с.

3. Красавский Н. А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах: Монография / Н. А. Красавский. – Волгоград: Перемена, 2001. – 495 с.

4. Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон // Теория метафоры. – М., 1990. – С. 387– 415.

5. Слышкин Г. Г. Лингвокультурные концепты и метаконцепты / Г. Г. Слышкин. – Волгоград : Перемена, 2004. – 260 с.

6. Шаховский В. И. Что такое лингвистика эмоций [Электронный ресурс] / В. И. Шаховский. – Режим доступа: URL: http://tverlingua.by.ru/archive/012/ shakhovsky_03_12.htm.