Сьогодні П'ятница, 22 Вересня 2017 року

Іноземних мов
природничих факультетів
Спілкування як діалог
Опубліковано: 13 Апр 2015 / Немає коментарів / 395 переглядів

Всеукраїнська  науково— практична інтернет-конференція

17 квітня 2015 присвячена 150-річчу ОНУ ім. І.І.Мечникова та 55-річчу факультету романо-германської філологіі

 

 

«Дослідження та впровадження в начальний процес сучасних

 моделей викладання іноземної мови за фахом»

Безымянный

 

 

Бичок Алла

Тернопільський національний економічний університет

 

Спілкування як діалог – важливий аспект міжкультурної комунікації

Важливого значення в освітньому просторі при вивченні іноземної мови надається розумінню спілкування як діалогу, його незаперечної цінності для особистісного буття, досягнення життєвого змісту. Дослідники стверджують «діалогічну» природу людини, розвиток якої можливий лише у спілкуванні при взаємодії людини з людиною. Вчені розуміють під діалогом не лише універсальне спілкування, а й принцип людського існування. Діалог пропонує розглянути унікальність кожного індивіда та їх рівність один щодо іншого; відмінність та оригінальність точок зору кожного; орієнтацію мовця на розуміння й активну інтерпретацію його точки зору співрозмовником; очікування відповіді та взаємодоповнюваність позицій учасників спілкування.

Таким чином, діалог – це специфічна форма ставлення людини до світу як спосіб світорозуміння та світосприйняття, в якому має місце прагнення до пізнання іншої людини, до самопізнання. Як відомо, діалогічність природно притаманна людині на всіх етапах її еволюції. «Жити, – як вважає М. Бахтін, – значить брати участь в діалозі: запитувати, розуміти, відповідати, погоджуватися, заперечувати. У діалозі людина бере участь сама і всім своїм життям, вкладаючи себе в слово. Кожна душа і кожне життя вливається у незавершений діалог» [1]. Вважають, що діалог є єдиним засобом пізнання світу, він спрямований не лише на пошук істини, але й носить всезагальний характер.

Отже, в якій би формі не здійснювалося спілкування, його метою є досягнення консенсусу при збереженні власної думки кожного мовця. Спілкування – це не лише духовний, а й матеріальний, соціально-реальний процес, в якому відбувається обмін діяльністю, досвідом та навичками, а також результатами цієї діяльності.

У зв’язку з сучасною соціально-економічною ситуацією метою вищої освіти є «виховання професіоналів», здатних діяти у динамічній діловій ситуації, що є готовими до професійного росту в умовах інформатизації суспільства і розвитку нових наукових технологій, а також «здатності» адекватно відображати реальність, формувати та висловлювати власне ставлення до явищ, зважаючи на внутрішні моральні регулятори. Теперішні зміни призводять до розширення контактів в економічній, суспільній, соціальній та культурній сферах між народами/між державами. Прагнення увійти в ділові культурні відносини з іншими формують замовлення суспільства на підготовку фахівців міжнародного бізнесу та менеджменту високої кваліфікації, які володіють іноземними мовами, вміють спілкуватися з представниками інших культур. Наша держава потребує фахівців, компетентних на міжнародному ринку праці та послуг.

Зазначимо, що при вивченні будь-якої теми потрібно акцентувати увагу не на фактичній стороні та об’єктивному знанні, а на суб’єктивному особистісному змісті – на людських вимірах матеріалу, що вивчається студентами. Таке пізнання – це є завжди пізнання самого себе, відкриття світу в собі та через себе. Важливими темами у спілкуванні є «Ділова зустріч», «Ведення переговорів», «Як отримати роботу», «Як написати резюме». Тематична організація навчання іноземній мові сприяє гармонійному навчанню у вищому навчальному закладі загалом, укріпленню міжпредметних зв’язків. У центрі розуміння є цілісний процес становлення професіонала, формування професійної компетентності та комунікативної компетентності як важливої її складової.

Потрібно вказати на те, що завданням викладача є не лише розвиток знання, а й методи його пізнання. Він завжди продумує такі види діяльності, за допомогою яких здійснюється активне ставлення студентів до оточуючого світу. До них можна віднести, перш за все, комунікативні творчі вправи – рольові ігри, групові дискусії, міжособистісні діалоги, які є способами активізації діяльності студентів та формування комунікативної компетентності. Комунікативні вправи сприяють виробленню навичок діалогічного мовлення (стимулювання, спрямування та регулювання поведінки співрозмовника, спонукання його до мовленнєвих та немовленнєвих дій, відстоювання своїх умінь, переконання співрозмовника у своїй правоті).

Таким чином, можна зазначити, що вищеназвані вправи становлять базу компетенції професійного спілкування, що є одним із головних завдань підготовки майбутнього фахівця. Роль і значення рольової гри є незаперечно важливими, оскільки вона є найбільш точною моделлю спілкування, тому що саме тут поєднується мовленнєва та немовленнєва поведінка партнерів. За допомогою гри мовець навчається щось запитати, сказати, переконати та ін. Рольова гра пропонує підсилення особистої приналежності до всього, що відбувається на заняттях; вона сприяє формуванню навчальної співпраці та партнерства, а також навичок взаємодії із врахуванням реакції та допомоги один одному.

Таким чином, у тезах розглянуто спілкування як діалог – важливий аспект міжкультурної комунікації; досліджено діалог як специфічну форму ставлення людини до світу та до інших людей; розглянуто значення тематичної організації навчання іноземній мові; виокремлено особливість використання рольової гри на заняттях. Перспективами подальшого дослідження є практична система, що сприятиме формуванню навичок діалогічного мовлення.

Література

1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин // М.: Искусство, 1986. – 250 с.



Залишити коментар

*

code